Аналіз проб в лабораторії
Допінг у спорті - це використання заборонених речовин та заборонених методів для зміни фізичних і розумових здібностей спортсмена та покращення його спортивних результатів. Допінг не лише порушує дух чесної гри та підриває репутацію спорту, але й викликає занепокоєння щодо негативного впливу на здоров'я спортсмена.
Одним з найважливіших компонентів боротьби з допінгом у спорті є антидопінгові лабораторії. Антидопінгові лабораторії - це лабораторії, що отримали акредитацію ВАДА на основі відповідності двом міжнародним стандартам: ISO/IEC 17025, основний міжнародний стандарт, що використовується тестувальними та калібрувальними лабораторіями, та Міжнародний стандарт ВАДА для лабораторій (ISL). ВАДА встановило тісні зв'язки як з міжнародними, так і з національними органами зі стандартизації, включаючи Міжнародну кооперацію з акредитації лабораторій (ILAC), щоб полегшити процес оцінки лабораторій на відповідність обом стандартам. Усі акредитовані ВАДА лабораторії зобов'язані дотримуватися загальних стандартів, викладених у ISL та пов'язаних з ним технічних документах. Крім того, всі акредитовані ВАДА лабораторії зобов'язані досягти мінімально необхідного рівня ефективності (MRPL) для виявлення та ідентифікації заборонених речовин, їхніх маркерів або метаболітів. З точки зору спортсменів, ці загальні стандарти допомагають забезпечити впевненість, послідовність і конфіденційність у процесі допінг-контролю. На даний момент у світі існує 32 акредитовані ВАДА антидопінгові лабораторії.
Коли процес відбору допінг-проби завершився, запечатана допінг-проба спортсмена зберігається і відправляється в акредитовану ВАДА лабораторію. Антидопінгові лабораторії проводять аналіз таких типів допінг-проб: допінг-проба сечі; допінг-проба крові; суха допінг-проба крові. Коли допінг-проби надходять, лабораторія перевіряє їхню цілісність, а потім аналізує відповідно до детальних стандартів, встановлених ВАДА. Лабораторія ніколи не знає особу людини, у якої було взято пробу.
Для прямого виявлення використання заборонених речовин, у лабораторії допінг-проби сечі та крові перевіряють на наявність заборонених речовин за допомогою різних методів аналізу. Несприятливий результат аналізу (AAF) також відомий як позитивний тест. Результат вважається несприятливим, якщо він доводить наявність однієї або більше заборонених речовин (згідно із Забороненим списком) або їх метаболітів.
Разом з тим, існує також і непряме виявлення використання заборонених речовин, що полягає у фіксації певних параметрів спортсмена у довгострокових профілях, відомих як біологічні паспорти спортсменів. Спостереження за цими параметрами (кров'яний, стероїдний та ендокринний профіль) протягом тривалого часу дозволяє виявити будь-які неприродні зміни, а також перевищення індивідуальних порогових значень. Ці спостереження використовуються для планування цільового допінг-контролю, спеціальних подальших аналізів або в слідчих цілях, а також як підстава для застосування санкцій згідно зі статтею 2.2 Всесвітнього антидопінгового кодексу, навіть якщо жодна проба не виявилася позитивною.
Основними методами, що використовуються антидопінговими лабораторіями, є скринінг та ідентифікація. Вони використовуються для тестування допінг-проб сечі та крові на наявність речовин, що мають відношення до допінгу. Першим кроком є загальний скринінг, під час якого будь-які непереконливі негативні результати спеціально перевіряються. Позитивний результат означає, що було доведено наявність заборонененої речовини (або її метаболітів).
Найпоширенішими допінговими речовинами у світі є анаболічні стероїди, стимулятори та канабіноїди. Ці речовини виявляють переважно за допомогою газової хроматографії, а потім мас-спектрометрії. Хроматографія використовується для розділення окремих хімічних сполук з газових або рідких сумішей (газова хроматографія GC і рідинна хроматографія LC). Потім їх ідентифікують за допомогою мас-спектрометрії (МС). Кожна речовина має унікальний мас-спектр, який можна порівняти з відбитком пальця людини.